Запровадження інституту «авторизованого економічного оператора». Крок вперед, два назад

четвер, 19 грудня 2019, 14:23
375
7 листопада, після підписання Президентом України та опублікування, набрав чинності (за винятком деяких положень) Закон № 141-IX «Про внесення змін до Митного кодексу щодо деяких питань функціонування авторизованих економічних операторів», прийнятий 2 жовтня.
 
У Митному кодексі встановлені спеціальні спрощення та переваги для авторизованих економічних операторів - обраних за певними критеріями підприємств-резидентів, які виконують будь-яку роль в міжнародному ланцюзі поставки товарів (виробник, експортер, імпортер, митний представник, перевізник, експедитор, власник складу). Протягом 6 місяців Міністерство фінансів (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику) і Державна митна служба (центральний органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику) повинні створити на митницях підрозділ митного аудиту та забезпечити його функціонування з урахуванням вимог митного законодавства Європейського Союзу та рекомендацій Всесвітньої митної організації.
 
Закон прийнятий у рамках євроінтеграційного курсу України та має на меті декілька цілей: головну – імплементувати норми Європейського союзу в українське законодавство, що направлені на спрощення для певних категорій підприємств – резидентів проходження процедури митного очищення товарів запровадивши інститут «автоматизованого економічно оператора».
 
Потрібно зазначити, що «автоматизований економічний оператор» не є новелою Закону № 141-IX. Йому передував інститут «уповноваженого економічного оператора», який мав своє місце ще у першій редакції Митного Кодексу від 13.03.2012. «Уповноважений економічний оператор» мав право користуватися спеціальними спрощеннями, які за своєю природою та суттю тотожні тим, якими наразі наділений «автоматизований економічний оператор», порядок застосування яких затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 447.
 
Але, як це часто буває, інститут існував, але не мав практичної реалізації окрім вищезгаданого порядку, не було прийнято жодного підзаконного нормативного акту, який регламентував би порядок отримання статусу «уповноваженого економічного оператора», його діяльність, контроль за виконанням ним митних операцій (дотримання критеріїв відповідності). Пісня в якій, окрім приспіву, немає куплетів.
 
На відміну від свого «попередника», «автоматизований економічний оператор» набув більш конкретного визначення: розкритий порядок набуття такого статусу, визначений механізм проведення контролюючими органами процедури перевірки відповідності заявника встановленим критеріям. І хоча, статті у новій редакції більш змістовні, вони, також, потребують механізму реалізації у підзаконних нормативно правових актах, що, в свою чергу, надає нормам відкладальний характер -  до моменту можливості їх реального застосування.
 
Конкретизуючи, не обмежуй.
Ч.1. ст.12 Митного Кодексу визначає, що Авторизований економічний оператор це підприємство-резидент, що виконує будь-яку роль в міжнародному ланцюзі постачання товарів (виробник, експортер, імпортер, митний представник, перевізник, експедитор, утримувач складу) та отримало авторизацію. Також, у цій же статті розкриваються терміни, що вживаються для розкриття поняття «підприємство-резидент, що виконує будь-яку роль в міжнародному ланцюзі постачання товарів». У розумінні МК України, підприємство - будь-яка юридична особа, а також громадянин-підприємець. Тобто, законодавчо закріплена можливість отримання статусу авторизованого економічного оператора і фізичною особою-підприємцем, який відповідає усім передбаченим законодавством критеріям.
 
В свою чергу, «Рамкові стандарти безпеки та полегшення всесвітньої торгівлі Всесвітньої митної організації», що були прийнятті ще 01.06.2005 року, містить одночасно схоже і відмінне поняття «уповноваженого економічного оператора». Уповноважений економічний оператор (The Authorized Economic Operator) учасник зовнішньоекономічної діяльності, чия діяльність отримала схвалення митної адміністрації, як відповідна нормам СОТ або стандартам забезпечення безпеки ланцюга поставки товарів. УЕО включають, зокрема: виробників, імпортерів, експортерів, брокерів, перевізників, консолідаторів, посередників, операторів портів, аеропортів, терміналів, інтеграційних операторів, складських операторів і дистриб'юторів.
 
Незрозуміло, чим керувалися законотворці змінюючи одне поняття на інше, адже концепція уповноваженого митного оператора версії 2012 року по своїй правовій природі відповідає «Рамковим стандартам безпеки та полегшення всесвітньої торгівлі Всесвітньої митної організації», хоча і не повністю розкриває її зміст. Проблема «уповноваженого економічного оператора» в період бутності полягала не в конкретизації понять, а в відсутності реальних механізмів реалізації.
 
Методичні вказівки Всесвітньої митної організації по уповноваженому економічному оператору, що були розроблені та опубліковані ще в травні 2010 року, надають чітку картину впровадження інституту, визначаючи 9 етапів запровадження УЕО на національному рівні. Якщо б євроінтегратори дотримувались рекомендацій ВМО, то уповноважений економічний оператор не потребував би реанімації та трансформації у авторизованого економічного оператора, а вже декілька років був діючим не лише на папері.
 
Законотворці, визначаючи «нового» авторизованого економічного оператора, чітко визначили, що благами АЕО зможе користуватися підприємство – резидент, що виконує будь-яку роль в міжнародному ланцюзі постачання товарів та окреслили коло суб’єктів, які, на його думку, у повній мірі визначають тих самих підприємств – резидентів, а на перехідний період (протягом першого - третього років з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо деяких питань функціонування авторизованих економічних операторів»), ще більш звузивши його, об’єднавши виробників та експортерів (імпортерів) для отримання статусу (АЕО-С).
 
Тобто, перші три роки експортери та імпортери, які не є виробниками продукції не зможуть претендувати на отримання статусу авторизованого економічного оператора та користуватися спеціальними спрощеннями.
 
Можливо, перед впровадженням такого грандіозного проекту, до його легалізації, потрібно було розробити розгалужену програму такого запровадження, а не обмежувати коло осіб, які можуть претендувати на отримання статусу АЕО та встановлювати кількісне обмеження одночасної кваліфікації претендентів на отримання статусу АЕО (10 – перший рік, 20- другий рік, 30 – третій рік).
 
Яка причина такої недалекоглядності? Адже будь-яке обмеження діяльності, надання привілейованого становища обмеженому колу осіб, завжди призводить до монополії та корупції.
 
Євроінтеграція по-українськи.
Чи стане «авторизований економічний оператор» наступним хітом, чи його спіткає доля попередника – залишитись незавершеною мелодією? Час покаже: пів року Кабінету міністрів України на приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із Законом, видання актів, що випливають із Закону та забезпечення перегляду та приведення відповідними центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із Законом; пів року Центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику на забезпечення створення у складі митниць підрозділів митного аудиту та їх функціонування з урахуванням вимог митного законодавства Європейського Союзу та рекомендацій Всесвітньої митної організації; до 1 червня 2021 року Центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, на розроблення  та впровадження порядку подання та обробки в електронній формі документів, що додаються до митної декларації; три роки для  напрацювання органами доходів і зборів досвіду щодо проведення оцінки відповідності підприємств критеріям АЕО, взаємодії з АЕО та здійснення контролю за їхньою діяльністю.
 
Отже, сім років з моменту «першого запровадження» інституту уповноваженого економічного оператору, а Україна на 3 з 9 етапів запровадження УЕО на національному рівні. Скільки років потрібно, щоб досягти останнього?
 
Висновок.
Наміри, як і завжди, у законодавців найкращі: привести національне законодавство у відповідність до європейського та світового, покращити інвестиційну привабливість України, спростити процедуру митного оформлення товарів, тим самим знизивши і корупційні схеми у митних органах, стимулювати економіку країни та суб’єктів господарювання.
Переваги, якими зможе користуватися підприємство-резидент, яке отримало авторизацію АЕО-С та/або АЕО-Б виглядають привабливо і обнадійливо:  
1) отримання повідомлення органу доходів і зборів про те, що відповідні товари і транспортні засоби комерційного призначення на основі результатів аналізу ризиків за загальною декларацією прибуття обрано для проведення митного огляду в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України до моменту їх переміщення через митний кордон України (АОЕ-Б);
2) виконання митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення в першочерговому порядку (АОЕ-Б та АОЕ-С);
3) зниження автоматизованою системою митного оформлення ступеня ризику для визначення переліку митних формальностей під час здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення(АОЕ-Б та АОЕ-С );
4) використання спеціально визначеної (за наявності) смуги руху в пункті пропуску через державний кордон України для переміщення автомобільних транспортних засобів комерційного призначення (АОЕ-Б та АОЕ-С).
5) використання національного логотипа АЕО (АОЕ-Б та АОЕ-С)
 
Але хто насправді зможе авторизуватись та користуватися перевагами, які матимуть значний вплив на ринку логістичних послуг?
Віра в законодавчу і виконавчу гілки влади та надія на краще, європейське майбутнє (невмирущий оптимізм) переконують, що нехай не за півроку, а за рік, необхідний для запровадження та функціонування інституту авторизованого економічного оператора у пілотному, але придатному до «життя» режимі, такий статус зможуть отримати найкращі представники сегменту міжнародного постачання товарів, а не наближені до «законодавчо-виконавчого тіла» суб’єкти.
А реалії українського життя просять зачекати з остаточними висновками.  
Далі буде.
 
Юрист ТОВ «ФТП» Майорова Євгенія
 

Підпишіться

для того, щоб бути в курсі новин